Вік від 12 до 16 часто пов'язаний із першими серйозними роздумами про життя. Ти можеш замислюватись над тим, що ти за людина, що ти відчуваєш стосовно себе, своїх друзів, рідних і навіть людей, які тобі не подобаються.
У цей період життя почуття бувають дуже заплутаними. Це час змін, сумнівів, конфліктів і відчуття небезпеки. Іноді ти можеш почуватись зовсім самотньо, відокремлено від усіх і кожного.
І ти неначе стоїш на мосту між дитинством і непізнаним дорослим світом. Ти вже не дитина і ще не доросла людина - але в тебе є почуття і дитини і дорослого. Це час конфліктів і нерішучості.
І це тіньовий бік такого віку.
Але є і світла гама. Цей вік - період зростання як фізичного, так і емоційного.
Багато чого гарного трапляється з тобою. Життя відкривається для тебе новим білим аркушем. Що ти прагнеш написати на ньому?
Ти вже багато усвідомлюєш про себе і про світ і маєш можливість вибирати. І це схоже на казку про подорожнього, який стоїть на роздоріжжі. Перед ним багато доріг і йому потрібно вибрати. якою прямувати. У казках, як правило, на такому місці лежить камінь, де написано: "Направо підеш...", "Наліво підеш...", "Прямо підеш..."
Що написано на твоєму камені? Яких зустрічей ти чекаєш на своїх дорогах? Важливо знати, яких.
Є різні способи зустрічі з життям.
Деякі з них ведуть до задоволення від спілкування з іншими людьми, бажання пробувати щось нове, швидкого засвоювання нового досвіду, який набувається із сприйняттям навколишнього світу.
Інші - до страху та уникання стосунків, відчуття жертви, залежності від оточуючих.
У тебе вже може бути різний досвід відносин зі світом. Може в одних стосунках ти поводишся як сильна і незалежна людина, а в інших дозволяєш на себе тиснути, принижувати тебе.
І, можливо, у твоєму житті є люди, з якими ти частіше займаєш позицію жертви (це коли ти дозволяєш принижувати і використовувати себе, а почуваєшся неповноцінним і нездатним тебе відстояти). І здається, що немає можливості протистояти їм.
І це також вибір.
І ти можеш обирати - поводитися й надалі з позиції приниженого або почати змінювати свою роль.
Що таке приниження?
слово або вислів;
жест чи знак;
ситуація чи поведінка,
які призводять до того, що людина відчуває свою неповноцінність.
Це слова чи дії, що призводять до того, що ти починаєш погано до себе ставитись.
Тебе принижують, коли тобі кажуть:
Тебе принижують, якщо:
тебе ігнорують у розмові;
не цікавляться твоєю думкою щодо справ, які пов'яані з тобою;
ображають тебе в присутності близьких для тебе людей.
Але зверни увагу!!!
Не тільки інші можуть принижувати тебе. Ти сам можеш це робити стосовно себе.
Ти принижуєш себе, коли:
надто часто не сприймаєш компліментів і применшуєш свої досягнення - "Мені просто пощастило...", "Насправді я не такий хороший...";
не визнаєш своїх чеснот і приписуєш їх іншим - "Ти зробив усю роботу, я тільки допоміг ось тут і ось тут...", "Я б нічого не зміг зробити без допомоги...";
часто випереджаєш особисту думку чиєюсь - "Наш учитель завжди каже...", "Мій товариш думає...";
не хвалиш себе через те, що вважаєш, що не вартий цього;
відгукуєшся на звертання типу: "Привіт, тупак";
приймаєш прізвиська типу "Дебіл", "Дилда";
уникаєш спілкування з людьми, тому що остерігаєшься іхнього несприйняття;
вважаєш, що якщо хтось каже чи робить щось приємне для тебе - то це тільки тому, що людина ввічлива і добра, а не тому, що ти цього вартий/варта.
Багато життєвих ситуацій самі по собі не є принизливими. Це такі складні ситуації, коли твої інтереси і потреби не збігаються з інтересами і потребами оточуючих. Те, як ти поводишся в них, може або принижувати тебе, або ні.
В таких ситуаціях ти можеш:
Поводитися так, ніби ти "знизу" відносно оточуючих (і тоді ти відчуваєш себе приниженим) - це коли ти нехтуєш своїми почуттями чи потребами.
Реагувати дуже агресивно і, захищаючи себе, нехтувати почуттями та потребами оточуючих.
Ти можеш відстоювати себе і свої потреби, відчувати себе рівним і значущим, як і інші, не принижуючи інших та не ображаючи їх права.